сфера інтересів

1. n

1) лінія

2) риска, штрих

3) особливість, риса

4) кордон; прикордонна лінія (смуга); межа

5) борозна; зморшка, складка

6) pl обриси, контур

7) ряд, лінія, стрій

8) лінія (зв'язку, трамвайна тощо)

9) конвеєр, потокова лінія; трубопровід

10) зал. колія

11) (the L.) екватор

12) напрям; курс; шлях

13) поведінка; спосіб дії

14) рід діяльності, заняття; спеціальність, фах; сфера інтересів

15) походження, родовід, генеалогія, сім'я

16) шнур; вірьовка; мор. лінь

17) волосінь (для вудки)

18) провід

19) лінія долоні

20) ряд; амер., тж черга, хвіст

21) рядок

22) pl театр. роль

23) pl вірші

24) pl свідоцтво про шлюб (тж marriage lines)

25) військ. розгорнутий стрій; лінія фронту; лінія траншей

26) ком. партія (товарів)

27) pl доля

28) телеб. рядок (зображення)

2. v

1) проводити лінії; лініювати

2) вишиковувати в ряд (у лінію); установлювати (ставити) в ряд

3) стояти, простягатися уздовж (чогось)

4) тех. центрувати, вирівнювати, правильно установлювати (звич. line up)

5) зав'язувати, обв'язувати (шнуром, дротом)

6) амер. вудити

7) класти на підкладку, підбивати

8) оббивати (обшивати) зсередини; вистилати

9) тех. обкладати, облицьовувати

10) тех. прокладати

11) мет. футерувати

12) наповнювати, набивати

* * *

1) лінія (мaт.); миcт. лінія; лінії, контур; риса, штрих; мyз. лінійка; риса, особливість, штрих

2) мотузка, шворка; провід; волосінь ( вудки); мop. лінь; пoeт. нитка ( павутини)

3) межа, границя; кордон, прикордонна лінія

4) зморшка, складка ( шкіри); лінія долоні

5) pl контур, обриси; обводи ( корабля); план, теоретичне креслення

6) ряд, лінія; стрій, ряд; вiйcьк. розгорнутий стрій; мop. стрій фронту; черга, хвіст ( у магазині)

7) тex. конвеєр, потокова лінія ( assembly line); трубопровід

8) лінія зв'язку

9) ( the line або the Line) екватор; меридіан або паралель ( на географічній карті)

10) напрямок; курс, шлях; напрямок, хід

11) походження, родовід, лінія; генеалогія, родина; черговість (успадкування, отримання); перспектива ( успадкувати або отримати що-небудь); c-г. генеалогічна лінія (тварини; line of breeding)

12) рядок; коротка записка; вірш, рядок вірша; pl вірші, вірш; pl "рядки", додаткове завдання (вірші, текст е т. п., які учень повинен переписувати як покарання за що-небудь)

13) pl; миcт. роль, слова ролі

14) pl свідоцтво про шлюб ( marriage lines); медичне свідоцтво

15) рід занять, рід діяльності; спеціальність; область інтересів

16) кoм. асортимент; партія товарів; серія виробів

17) pl доля

18) вiйcьк. лінія фронту; оборонний рубіж; укріплена лінія

19) (on) відомості, інформація

20) риска, лінія ( в іграх); нападаючі, нападники (в aмep. футболі)

21) вiйcьк. піхотні частини ( у Великій Британії); aмep. стройові війська ( line troops)

22) тб. рядок ( зображення)

1) проводити лінії; лініювати (line off, line out)

2) шикувати, вишиковувати в ряд, у лінію

3) стояти, тягтися уздовж ( чого-небудь)

4) тex. центрувати, вирівнювати, правильно встановлювати (звич. line up)

5) зав'язувати, обв'язувати мотузкою, дротом

6) aмep. вудити

1) класти на підкладку, підбивати; служити підкладкою

2) оббивати, обшивати всередині, зсередини; вистилати; покривати; служити оббивкою; тex. обкладати, облицьовувати; тex. прокладати; метал. футерувати ( line up)

3) наповнювати, набивати

1. сфера, область (діяль ності)

2. соціальне оточення, коло

- sphere of influence сфера впливу

- sphere of interest сфера інтересів

- in high spheres у верхах, у вищих прошарках суспільства

1. n

1) ряд, низка, ланцюжок (будинків тощо); пасмо

2) серія, ряд

3) стрій, шере (н)га

4) напрям, лінія

5) сфера, зона; галузь; коло; поле; арена

6) межа

7) ек. зміна, коливання, рух

8) розмах; амплітуда, межі коливання

9) простір, межі

10) радіус дії; межа застосування; досяжність

11) чутливість (приладу)

12) потужність (телескопа тощо)

13) дальність; відстань; дистанція

14) рад. дальність передачі

15) військ. далекобійність

16) військ. приціл

17) перехід з місця на місце, блукання

18) відкрита місцевість; степ

19) мисливське угіддя

20) пасовище

21) асортимент; номенклатура

22) гірський кряж, гірська система

23) шкала

24) ареал, район мешкання (тварин); район поширення (рослин)

25) період існування на Землі

26) клас, верства (суспільства)

27) фіз. довжина пробігу, пробіг (часток)

28) ступінь

29) клас, розряд

30) спорт. напрям атаки (бокс)

31) телеб. смуга, спектр

32) мор. порти, ряд портів

33) мор. створ

34) військ. полігон, стрільбище; тир

35) віднесення (бомби)

36) амер. меридіанний ряд населених пунктів

37) амер. двосторонній стелаж

38) кухонна плита (тж kitchen range)

39) тех. агрегат, установка

40) решето, сито

41) друшляк

2. v

1) ставити в ряд; розташовувати (розставляти) у певному порядку

2) шикуватися (ставати) в ряди

3) простягатися, тягтися уздовж (чогось — along)

4) проходити (іти) паралельно (чомусь — with)

5) стояти на одній лінії (з чимсь — with)

6) бути на одному рівні, стояти урівень; належати до числа (когось, чогось — with, among)

7) приєднуватися, примикати (до когось — with); об'єднуватися (проти когось — against)

8) залучати, утягувати

9) коливатися в межах (чогось — from... to, between)

10) блукати, мандрувати, тинятися (по — over, through)

11) охоплювати (про думку тощо)

12) класифікувати; систематизувати; розподіляти по категоріях; відносити до класу (розряду)

13) прибирати, давати лад

14):

to range oneself — постатечніти (після одруження)

15) наводити, націлювати

16) військ. пересуватися, переміщатися

17) біол. траплятися, водитися (в якійсь місцевості)

18) пасти худобу на необгородженому пасовищі

19) друк. вирівнювати (рядок)

20) (along) проходити паралельно (берегу); проходити уздовж (берега)

21) військ. визначати відстань до цілі

22) військ. пристрілюватися

23) сіяти, просіювати (борошно)

* * *

1) ряд, лінія ( будинків); ланцюг, низка; серія, ряд; стрій, шеренга (людей, тварин)

2) лінія; напрямок

3) сфера, зона; область, коло; поле, арена

4) межі, границі (особл. коливань, змін); eк. зміна, коливання, рух (курсів, цін); розмах; фiз. розмах коливань

5) простір; межі; cпeц. радіус дії; межа застосування; досяжність

6) дальність; відстань, дистанція

7) перехід з місця на місце; блукання

8) відкрита місцевість, степ; мисливське угіддя; c-г. необгороджене пасовище

9) асортимент, сортамент; номенклатура

10) гeoл. гірський кряж, гірська система

11) cпeц. шкала

12) бioл. ареал; район проживання ( тварини); область поширення ( рослини); період існування на Землі (рослини, тварини)

13) клас, верства ( суспільства)

14) фiз. довжина пробігу, пробіг ( частинок)

15) cпeц. ступінь

16) cпopт. напрямок атаки ( у боксі)

17) мop. ряд портів, порти

18) мop. стулка

19) вiйcьк. полігон, стрільбище ( range area); тир

20) вiйcьк. віднесення ( бомби)

21) aмep.; гeoд. меридіанний ряд населених пунктів

22) aмep. двосторонній стелаж ( у бібліотеці)

1) вишиковувати в ряд; ставити, розташовувати по порядку; refl вишиковуватися, шикуватися в ряд(и); ставати, розташовуватися по порядку

2) ( along) простягатися; тягтися уздовж ( чого-небудь); ( with) іти паралельно ( чому-небудь)

3) ( with) стояти на одній лінії ( з чим-небудь); (with, among) бути на одному рівні, стояти нарівні; відноситися до числа (кого-небудь, чого-небудь)

4) pass займати певну позицію; refl (with, against) стати на чий-небудь бік; залучати (в групу, на чий-небудь бік)

5) (from, between) коливатися в певних межах (нaпp., про ціни)

6) пoeт. (over, through) блукати; мандрувати; бродити ( про думки); блукати ( про погляд); охоплювати ( про думку)

7) класифікувати; систематизувати; розподіляти по категоріях; відносити до класу, розряду

8) прибирати, наводити лад

9) наводити, націлювати

10) мop., вiйcьк. ( over) пересуватися, переміщатися; вiйcьк. рухатися попереду, у першому ешелоні ( range ahead); мop. проходити, обганяти ( range by)

11) проявляти несталість, мінливість ( почуттів)

12) бioл. водитися, зустрічатися ( у якому-небудь ареалі або в яку-небудь епоху)

13) c-г. випасати худобу на необгородженому пасовищі

14) пoлiгp. вирівнювати ( рядок)

15) мop. (along, about) іти паралельно ( берегу); проходити повз, уздовж

16) мop. відпускати канат якоря

17) вiйcьк. визначати відстань до цілі; пристрілювати ціль по дальності; пристрілюватися ( range in)

1) кухонна плита ( kitchen range)

2) тex. агрегат, установка

1. n

1) круг, коло; кільце

2) група; гурток, коло (знайомих тощо)

3) сфера, галузь

4) цикл; круговорот

5) pl громадські кола

6) обідок

7) театр. ярус

8) арена цирку

9) логічне коло; порочне коло (тж vicious circle)

10) спорт. круг для метання

2. v

1) рухатися по колу; обертатися; кружляти; крутитися, вертітися

2) оточувати

3) передавати (переходити) по колу

4) циркулювати

* * *

1) l. коло; круг; кільце, оточення

2) сфера, область; коло ( інтересів)

3) коло ( людей); група; гурток; pl кола (правлячі, ділові)

4) круговорот, цикл

5) ободок; світне коло ( навколо Місяця)

6) = circlet II

7) миcт. ярус; арена цирку

8) icт. округ

9) acтp. орбіта; коло, сфера ( про шляхи небесних світил); диск ( Місяця)

10) логічне коло; порочне коло (тж. vicious circle) 1l. мaт. коло; круг

11) cпeц. кругова траєкторія; cпeц. кільцева транспортна розв'язка

12) cпopт. круг для метання; оборот ( гімнастика); поворот ( кінний спорт); pl махи на коні ( гімнастика)

13) гeoгp., acтp. коло; паралель; гeoд. лімб, бусоль

14) apxeoл. кромлех

1) рухатися по колу; обертатися, вертітися; кружляти, крутитися

2) оточувати

3) передавати або переходити по колу

4) Циркулювати

Кроче, Бенедетто (1866, Пескассеролі - 1952) - італ. філософ, історик, літературний критик. Завдяки впливові в інтелігентських колах перш. трет. XX ст. здобувся на прізвисько "світського папи". Наскрізна ідея філософської творчості К. спирається на тезу - "немає іншої реальності, окрім духа, й іншої філософії, крім філософії духа". Самоздійснення світового духа К. характеризує на засадах діалектики, з якої (дистанціюючись від Гегеля) вилучає тріадичність, синтез протилежностей і поступальність руху від нижчого до вищого. К. розумів рух духа як циклічний коловорот теоретичної та практичної форм (за примату останньої), у кожній з яких відбувається перехід від особливого до загального. У царині практики - це рух від економіки (сфера приватних інтересів) до етики (сфера загального інтересу); у теорії - від естетики (втілення духа в одиничному) до логіки (сфера всезагальності). Трактуючи дух як історичний за своєю суттю, К. розглядав філософію як філософію історії; історію - як шлях розуму та свободи; історичну науку - як невіддільну від філософії, позаяк історик завжди осягає минуле не безсторонньо, а крізь призму запитів і цінностей сучасності, виявляючи в окремому найзагальніше. Кожна індивідуальність (найвиразніше - акторська) є втіленням естетичного щаблю розвитку духа, а мова - це засіб естетичного самоздійснення.

[br]

Осн. тв.: "Живе і мертве в філософії Гегеля" (1907); "Філософія духа". У 4 т. (1902 - 1917); "Суть естетики" (1913); "Політика і мораль" (1922); "Моя філософія" (1949).

1) l. коло; круг; кільце, оточення

2) сфера, область; коло ( інтересів)

3) коло ( людей); група; гурток; pl кола (правлячі, ділові)

4) круговорот, цикл

5) ободок; світне коло ( навколо Місяця)

6) = circlet II

7) миcт. ярус; арена цирку

8) icт. округ

9) acтp. орбіта; коло, сфера ( про шляхи небесних світил); диск ( Місяця)

10) логічне коло; порочне коло (тж. vicious circle) 1l. мaт. коло; круг

11) cпeц. кругова траєкторія; cпeц. кільцева транспортна розв'язка

12) cпopт. круг для метання; оборот ( гімнастика); поворот ( кінний спорт); pl махи на коні ( гімнастика)

13) гeoгp., acтp. коло; паралель; гeoд. лімб, бусоль

14) apxeoл. кромлех

1) рухатися по колу; обертатися, вертітися; кружляти, крутитися

2) оточувати

3) передавати або переходити по колу

4) Циркулювати

МЕТОДОЛОГІЯ ( від грецьк. μέυοδοζ - шлях дослідження чи пізнання; λόγοζ - вчення) - 1) Сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед визначеної мети. Такою метою в науковому пізнанні є отримання об'єктивного істинного наукового знання або побудова наукової теорії та її логічне обґрунтування, досягнення певного ефекту в експерименті чи спостереженні тощо. Так говорять про М. фізики, про М. біології, про М. пізнання космосу, про М. соціології, М. економічної науки і т.д. Практична діяльність може скеровуватися на створення бажаного матеріального чи ідеального предмета, певної реальності, на потрібну спрямованість об'єктивного процесу, функціювання матеріальної системи або її цілеспрямоване трансформування тощо. В цьому розумінні говорять про М. управління економічними процесами, М. поєднання центральних та регіональних інтересів, М. бюджетного планування, М. ціноутворення тощо. 2) Галузь теоретичних знань і уявлень про сутність і форми, закони, порядок та умови застосування підходів, способів, методів, прийомів та процедур в процесі наукового пізнання та практичної діяльності. Осмислюючи теоретичний та соціокультурний досвід, М. розробляє загальні принципи створення нових пізнавальних засобів. Основним об'єктом вивчення для М. є продуктивний творчий та дійовий метод, його сутність та сфера функціювання, структура та взаємодія з іншими методами й елементами пізнавального інструментарію, його відповідність характеру досліджуваного об'єкта та зв'язок з пізнавальною метою або цілями практичної діяльності. М. ставить перед собою завдання з'ясувати умови перетворення позитивних наукових знань про дійсність в метод подальшого пізнання цієї діяльності, виявити ефективність та границі продуктивного застосування методу. Особливо важливим принципом М. є обґрунтування положення про метод як систему, про складність і багатостанність змісту методу, який включає в себе знання різних якісних характеристик та багатоманітність рівнів - від принципів філософського значення до безпосередніх наукових знань про конкретний об'єкт. Це зумовлює закономірність розгортання методу в систему в процесі його теоретичного і практичного функціювання. М. розробляє типологію методів В. ідповідно до цього структурується саме методологічне знання. Однією з найбільш розвинених методологічних теорій в наш час є М. науки. Вченням про метод взагалі та філософський метод зокрема виступає філософська М. Філософський метод, розгортаючись в систему, вбирає в себе основний зміст філософського знання. Тому філософська М. в знарядійному відношенні збігається з філософією. Оскільки сфера філософії містить в собі різноманітні філософські системи і течії, то відповідно філософська М. являє собою множинність методологій, де вирізняються якісно своєрідні методологічні системи. Жодна з існуючих філософських М. не може набувати ролі абсолютного пізнавального інструментарію. Кожна з них має сенс і стає продуктивною лише в межах предметної області, окресленої її основоположними принципами. Намагання надати тій або тій М. універсального пізнавального засобу завдає шкоди і науці, і самій методологічній теорії, як це мало місце з діалектико-матеріалістичною М. Тому дослідники в своїх методологічних орієнтаціях дотримуються принципу методологічного плюралізму. М. як систематичне вчення про метод виникла в філософії Нового часу, зокрема в філософії Ф. Бекона та Декарта, для критичного осмислення методів дослідження та пошуків надійних підстав істинності знання. Великий внесок у розвиток філософської М. зробили Спіноза, Ляйбніц, Кант, Гегель, Маркс, Мах, Пуанкаре, Гуссерль, Поппер, Копнін та ін.

1. adv

на, до, далі, уперед

1) місцеперебування, рух, напрям — далі, уперед

2) дія, робота

3) надівання, натягування

4) збільшення — на

2. prep — на, по, в, біля, коло, після, під час, у, з приводу, про, за, при, з, від, під, над, до

1) місцеперебування — на

2) рух по поверхні — по

3) спрямованість руху — по, на, у, в

4) розташування поблизу або на межі — на, біля, коло

5) частина світу — на

6) час — у, в, на

7) послідовність подій — після

8) одночасність подій — під час

9) наявність з собою — у

10) предмет розмов — з приводу, про

11) умова, причина, підстава — з, за, при, у, в, на, під

12) джерело — з, за, від

13) спосіб дії, руху — по

14) інструмент дії, знаряддя — на

15) сфера діяльності, місце роботи — на, в

16) перебування в стані — на, у, в, під

17) зайнятість чимсь — на, у, з

18) характер відносин — у, на

19) засоби існування — на

20) об'єкт дії, ставлення — над, до

21) надія, розрахунок — на, від

22) приблизність, неточність

23) у словосполученнях

* * *

1) ближній, внутрішній

2) cпopт. частина поля, на якій стоїть гравець з битою ( крикет)

3) ефективний; діючий; який має силу

4) обізнаний, знаючий; підходящий; пристойний

5) цілком можливий, досяжний; легкий

1) указує назнаходження на поверхні чого-нпбудь; рух на поверхню чого-небудь

2) указує напродовження дії

3) указує на наявність або настання дії або процесу

4) указує на увімкненість або роботу механізму, приладу, системи- часто передається дієслівними префіксами в-, за-; the light is on світло горить

5) указує нанадягання одягу або наявність її на кому-небудь, на натягування чохла в, на; передається дієслівними префіксами; нанесення чого-небудь на поверхню предмета в, на; передається дієслівними префіксами

6) указує на напрямок на, до

7) кoм. указує на збільшення вище

1) у просторовому значенні вказує назнаходження на чому-небудь або на поверхні чого-небудь на; рух по поверхні по; спрямованість або місце прикладення дії на, в, у, по; місцезнаходження або положення біля або на межі чого-небудь на; в, біля; знаходження на такій-то річці (у географічних назвах) на

2) у часовому значенні вказує наякий-небудь день, момент часу в, у, на; дату- передається poд. відмінком

3) указує на наявність чого-небудь (при собі, з собою) у

4) указує на предмет переговорів, суперечки, тему книги, лекції про, відносно, з ( приводу), на

5) указує наумову на, за, при, в, під

6) указує наспосіб дії- передається прислівником (із субстантивованим прикметником)

7) указує наінструмент, знаряддя на; передається орудним відмінком

8) указує насферу діяльності, роботу в якій-небудь установі, у комісії на, в, у; перебування у складі, числі в, у

9) указує назасоби існування на; передається орудним відмінком; предмети харчування на; передається орудним відмінком

10) указує на предмет витрат на

11) указує наоб'єкт дії до, на, над, для; передається дaв.; poд. відмінками

12) уживається післядієслів зі значенням покладатися, ґрунтуватися, впливати на, від; пpикм., дієприкм. мин. часу (у предикативі), указуючи на направленість інтересів на що-небудь, схильність до чого-небудь, рішучість- часто передається орудним відмінком

13) указує на кількаразове повторення за

14) указує на приблизність, неточність майже, біля, близько

15) icт. указує на перехід у який-небудь стан

16) у сполученнях

Азархін, Вілен Андрійович (1929, Дніпропетровськ - 1996) - укр. філософ, канд. філософських наук, засл. прац. культури України. Сфера наукових інтересів - історія філософської думки України, сприйняття геліоцентричної системи Коперника в філософській традиції України XVII - XVIII ст. Організатор видавничої справи в галузі філософії. Один з фундаторів ж. "Філософська та соціологічна думка". Од 1969 р. - вчений секретар редколегії ж. Сприяв організації публікацій філософської літератури, у 1977 - 1991 рр. - головний редактор вид-ва "Наукова думка". Один з засновників, перший директор вид-ва "Абрис".

[br]

Осн. тв.: "Коперник. Бруно. Галілей", у співавт. (1974); "Наукова істина і доля вченого", у співавт. (1989).

АКСІОЛОГІЯ ( від грецьк. άξια - цінність, вартість; λογοζ - слово, поняття, вчення) - вчення про цінності, філософська теорія цінностей, що з'ясовує якості і властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольняти потреби, інтереси і бажання людей. Теорія цінностей формується у XIX - XX ст. Вводячи поняття цінностей, Кант, протиставляє сферу моралі (свобода) сфері природи (необхідність) і тим самим окреслює головні аксіологічні питання - значення, вибору, повинності, належності, обов'язковості, оцінки, ставлення тощо. У творах неокантіанців проблема цінностей набуває самостійного трансцендентального значення. Одним з перших засновників А., як самостійної філософської галузі, був Лотце, який трактував поняття "цінності" як аналог поняття "значимість". Розвиваючи погляди Лотце, Коген трактував цінності як поняття "безумовного" (мета, моральне благо), що протистоїть досвідові, але надавав йому характеру загальності і необхідності. Риккерт розробляє вчення про цінність як основу теорії істинного знання і моральної дії, з'ясовує відмінність між "цінністю" і "нормою". У XX ст. систематичні дослідження проблеми цінностей продовжує Гартман, який, зокрема, посилює аргументацію на користь доведення засад об'єктивної природи цінностей тезою про "інтенціональність" ціннісних відносин. За Гартманом, цінності не піддаються раціональному пізнанню і оприявнюються лише в особливих почуттях (любов і ненависть), що змушують людину інтуїтивно віддавати перевагу тому чи тому способу поведінки. Перрі аналізує значення і базові принципи цінностей за допомогою поняття "інтерес", а Дьюї розвиває натуралістичну версію А. (прагматичний інструменталізм). Проблема цінностей - центральна в філософській антропології (Шелер, Плеснер, Гелен). За Шелером, цінності - це сфера феноменального, яка визначається апріорністю. Ідея Бога - вища цінність. Переживання цінностей - не психічний, а космічний акт, отож, аксіологія Шелера набуває трагічного відтінку. Тільки завдяки актам духовної діяльності можливо увійти у світ цінностей. Різні аспекти теорії цінностей подані в працях таких сучасних філософів, як Бахтин, Деррида, Тулмін, Блументаль, Іванов.

Андрос, Євген Іванович (1950, Конотоп) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1972) К. анд. філософських наук (1981), ст. наук. співр. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Сфера наукових інтересів - філософська антропологія та філософія культури. Автор понад 60 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Істина як проблема пізнання та світогляду" (1984); розділи колективних монографій: "Категорії філософії та категорії культури" (1983); "Евристичні функції світоглядної свідомості" (1989); "Відчуження: минувшість і сьогодення" (1995) ; "Феномен української культури: методологічні засади осмислення" (1996) ; "Філософія: Світ людини / Курс лекцій" (1999); "Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми" (2000).

Антоненко, Володимир Григорович (1924, Омськ) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т Київського ун-ту. Докт. філософських наук, проф., засл. прац. вищої школи УРСР. Сфера наукових інтересів - проблеми духовної культури, духовного життя суспільства (питання естетики, релігієзнавства, виховання особистості); політологія, історія політичної думки, зокрема політичної думки України. Співавтор багатьох монографій, збірників, довідникових видань.

[br]

Осн. тв.: "Роль передового світогляду в творчості письменників" (1958); "Мистецтво. Релігія. Дійсність" (1973); "Світогляд - ідейна основа художньої творчості" (1979).

Бичко, Ігор Валентинович (1931, Харків) - укр. філософ-"шістдесятник". Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1954). Захистив докт. дис. (1973), проф. (1976), засл. проф. КНУ ім. Т. Шевченка. Працює (від 1961 р.) на філософському ф-ті КНУ ім. Т. Шевченка. Спеціалізується в галузі світової та укр. філософії, сфера дослідницьких інтересів - проблематика людини, свободи, духовності.

[br]

Осн. тв.: "На філософському роздоріжжі" (1962); "Пізнання і свобода" (1969); "У лабіринтах свободи" (1976); "Філософія: Курс лекцій" (1991); "Курс історії філософії", у співавт. (2001); "Філософія", у співавт. (2001) та ін.

БЛАГО - загальне поняття для позначення того, що втілює позитивний ціннісний зміст. Згідно з основоположним розрізненням Аристотеля, Б. "звуть або те, що є кращим для кожного сущого, тобто дещо за самою своєю природою гідне обрання, або те, що робить благими інші причетні до нього речі, тобто ідею Б." ("Велика етика"). Аристотель втілює в філософській традиції перший із позначених ним способів тлумачення Б., а Платон і його послідовники - останній З. аПлатоном, Б. ототожнюється з вищим ступенем в ієрархії світового буття; у філософії Середньовіччя, що опрацьовує надбання Античності в дусі християнського світорозуміння, набуває розвитку поняття "вище Б." (лат. summum boпшп), що його уособлює Бог як джерело усіх Б. та доконечна мета людських прагнень. У свою чергу, аристотелівське розуміння Б. від початку містить ідею множинності конкретного Б., що відповідає різноманіттю видів і форм сущого; звідси акцент на розсудливості як здатності "приймати вірні рішення у зв'язку з Б. і корисністю... для доброго життя" ("Нікомахова етика"); розвиток цього уявлення розгортається від поняття "фронезис" в Аристотеля до сучасних теорій дискурсу (Апель, Габермас та ін.). Своєрідним корелятом "вищого Б." у рамках даного розуміння постає поняття "загальне", або "спільне" Б. Воно відсилає, зокрема, до сфери соціально-політичного, економічного, господарського життя як царини загальнолюдських прагнень та інтересів. У Новий час спостерігається виразна редукція Б. до корисності (див. утилітаризм); разом з тим актуалізується роль людського суб'єкта у визначенні Б. як того, що відповідає його - суб'єкта - істотним потребам (Гоббс та ін.). З іншого боку, перегляд традиційної для Середньовіччя релігійно-онтологічної концепції Б. дає підстави для категоріального розмежування Б. і добра. У XIX - XX ст. сфера філософського застосування поняття "Б." звужується; воно підлягає аналізу у зв'язку з категорією цінності (Шелер та ін.). В останні десятиліття традиційна тема ототожнення Б. і буття набуває актуальності у зв'язку із загостренням екологічної проблематики, посиленням уваги до буттєвих підвалин людського існування.

Забужко, Оксана Стефанівна (1960, Луцьк) - укр. філософ, письменник. Закінчила філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1982). Канд. філософських наук (1987). Ст. наук, співр. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Викладала україністику в Пенсильванському та Пітсбурзькому ун-тах США. Сфера наукових інтересів Забужко, Оксана Стефанівна історія й теорія культури, історія філософії, естетика. Лауреат премії ім. Г. Сковороди Національної Асоціації українознавців (1992), премії Президії НАНУ (1993), стипендіат Американського фонду Фулбрайта (1994).

[br]

Осн. тв.: "Дві культури" (1990); "Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період" (1992, 1993); "Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу" (1997); "Хроніки від Фортинбраса: Вибрана есеїстика 90-х" (1999).

Кавалеров, Анатолій Іванович (1937, Одеса) - укр. філософ. Закінчив філологічний ф-т Рівненського пед. ін-ту (1963), філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка та аспірантуру (1968 - 1971). Докт. філософських наук (1985), проф. (1986), чл.-кор. Української Академії політичних наук (2000) та Інженерної академії України (1997); зав. кафедрою філософії і соціології Південноукраїнського педагогічного ун-ту (Одеса) (од 1992 р.). Сфера наукових інтересів: соціальна філософія, філософія історії, філософія освіти, історія філософії України, методологія пізнання, управління та організація науки, соціологія побуту та сім'ї, аксіологічні проблеми особистості, педагогіка; видавнича та редакторська діяльність. Автор понад 100 друкованих праць.

[br]

Осн. тв.: "Ідеї менталітету в філософських поглядах Г. Сковороди: Філософія М. енталітет. Освіта" (1994); "Діалектика душі за Я. Коменським" (1992); "Філософія: Курс лекцій" (1997); "Логічне мислення - основа наукового пізнання" (1998)та ін.

Ключников, Валентин Павлович (1926, с. Груздовці Брянської обл.) - укр. філософ. Закінчив юридичний ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1953). Докт. філософських наук (1970), проф. Од 1969 р. - зав. кафедрою філософії Національного аграрного ун-ту. Сфера наукових інтересів: методологія пізнання, проблеми екології. Автор понад 100 наукових та науково-методологічних праць.

[br]

Осн. тв.: "Людина. Техніка. Природа", у співавт. (1990); "Критика сучасної філософії ідеалізму", у співавт. (1955) та ін.

Куценко, Володимир Ілліч (1921, с. Благодатне Дніпропетровської обл. - 1998) - укр. філософ. Закінчив історичний ф-т Київського ун-ту ім. Т. Шевченка (1948), Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1953). Докт. філософських наук (1972), проф. (1972); чл.-кор. НАНУ (1976), акад. НАНУ (1985). В 1970 - 1989 рр. - зав. від. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ; в 1972 - 1978 рр. - головний редактор ж. "Філософська думка". Сфера наукових інтересів - проблеми соціального детермінізму, теорії і методології соціального пізнання, передбачення, управління. Ініціатор і керівник (1972 - 1989) науково-дослідницької програми, присвяченої розробці соціальної філософії як теорії соціального пізнання та дії, до виконання якої були залучені, крім укр. вчених, філософи з Росії, Німеччини, Болгарії.

[br]

Осн. тв.: "Передбачення і життя" (1966); "Про наукове управління творчим процесом" (1971); "Соціальне завдання як категорія історичного матеріалізму" (1972); "Суспільна проблема: генезис і рішення: Методологічний аналіз" (1984).

Личковах, Володимир Анатолійович (1946, Варшава) - укр. філософ, естетик З. акінчив філософський ф-т КНУ їм. Т. Шевченка (1974). Докт. філософських наук (1996). Од 1990 р. - зав. кафедрою філософії та культурології Чернігівського державного педагогічного ун-ту ім. Т. Шевченка. Сфера наукових інтересів - естетика і мистецтво авангардизму і постмодернізму. Досліджує естетичні аспекти людського світовідношення, проблеми розвитку некласичної естетики в Україні.

[br]

Осн. тв.: "Людинаі світ" (1994); "Переживання краси" (1997).

Малахов, Віктор Аронович (1948, Київ) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ їм. Т. Шевченка (1972). Докт. філософських наук (1992) О. д 1972 р. - співр. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Сфера наукових інтересів - етика, естетика, філософія спілкування. Автор концепції мистецтва як світовідношення; розробляє постонтологічний підхід до обґрунтування етики.

[br]

Осн. тв.: "Культура і людська цілісність" (1984); "Мистецтво і людське світовідношення" (1988); "Сором" (1989); "Наука розставання..." (1992); "Етика: Курс лекцій" (1996, 2000).